Найнеймовірніші випадки у світі. Найзагадковіші події у світі

Можливо, найзагадковіший випадок в історії авіації стався з американською письменницею та піонером авіації Амелією Ерхарт. Історії авіації відомі випадки, коли літаки також не подавали сигналу лиха, а після зникнення не залишали жодних слідів та уламків. Ось лише деякі з […]

У першій декаді серпня цього року приватна датська круїзна субмарина вийшла з рідного порту в Копенгагені і вирушила у бік Швеції, відвозячи на борту тридцятирічної шведської журналістки Кім Валль - позаштатну співробітницю таких відомих видань, як Нью-Йорк Таймс або Гардіан. […]

Катандзаро - нічим не примітне містечко в гористій місцевості Італії. Принаймні, він був таким, поки кілька його мешканців не опинилися втягнутими в містичну історію, над поясненням якої безуспішно ламають голови вже кілька поколінь. У 1936 році тіло красеня […]

Історія людства сповнена загадок та незрозумілих фактів. Однак існують дослідники, які не збираються здаватися, розробляючи все нові версії, які, ймовірно, мають шанс пояснити ту чи іншу містичну загадку. На превеликий жаль, на сьогоднішній день вдалих спроб відомо небагато. Наприклад, моторошна […]

Туристи виявили тіло чоловіка за перевалом Дятлова на півночі Свердловській області. Про це повідомили у прес-службі регіонального управління МВС. «Інформація про виявлення туристами тіла за перевалом Дятлова надійшла до поліції Івделя від рятувальників у ніч на 8 січня 2016 р.», […]

Згідно з інформацією німецького видання Flensburger Tagesblatt, справа була така: лава обгороджена поліцією. Поліція обгородила дитячий майданчик у місті Фленсбург (Німеччина) з лавкою, на якій раптово спалахнула жінка. Жінка років сорока з хвостиком сиділа на лавці біля дитячого майданчика, [...]

Діти, ми вкладаємо душу в сайт. Дякуємо за те,
що відкриваєте цю красу. Дякую за натхнення та мурашки.
Приєднуйтесь до нас у Facebookі ВКонтакті

У нашому світі є чимало місць, які водночас і притягують та лякають своєю таємничістю. Там пропадають люди, з'являються привиди, дивно поводяться тварини. Вчені озвучують різні теорії, але жодна з них не претендує на стовідсоткову достовірність.

Ми в сайтхочемо розповісти вам про 10 самих загадкових місцяхна планеті, які стали справжнім міцним горішком для дослідників.

1. Долина безголових, Канада

Свою моторошну назву це місце отримало через цілу серію трагічних подій. Наприкінці ХІХ століття тут виявили золото, й у долину потягнулися мисливці за успіхом. В 1898 безслідно зникла група золотошукачів з 6 осіб. Через 7 років у цій же долині зникли двоє братів Маклаудів та їхній приятель Роберт Вір. Через 3 роки було випадково виявлено 9 обезголовлених трупів.
Загадкові зникнення людей продовжуються в долині й донині.

Самі місцеві жителівпевнені, що всі смерті – справа рук зісквачів. Істот, схожих на волохатих людей-велетнів, тут бачили часто, ще частіше знаходили їх сліди.

Насправді ж, швидше за все, це справа рук банди, що орудують у долині головорізів, які полюють за золотошукачами та їх здобиччю. Однак поліція цей здогад не підтверджує.

2. Долина падаючих птахів, Індія

У останні дніліта в індійському штаті Ассам в гірській долиніДжатинг відбуваються незвичайні явища. Вночі, ближче до півночі, сюди прилітають зграї птахів у майже непритомному стані.

Птахи кружляють низько – місцеві жителі навіть збивають їх палицями, а потім готують на багатті. Багато пернатів падають на землю і навіть не намагаються вирватися з рук людини, що піднімає їх.

Жителі долини впевнені: ці боги винагороджують їх за праведне життя, посилаючи легкий видобуток.

Вчені ж встановили, що гіпнотична поведінка птахів (відсутність інстинкту самозбереження та реакцій організму на зовнішні подразники) формується тільки при обов'язковому поєднанні таких факторів як молодик, вітер та темний час доби.

Виходячи з цього, можна озвучити гіпотезу про наявність у цій місцевості короткочасної геомагнітної аномалії, яка при збігу всіх перерахованих природних факторів надає таку незвичайну дію на птахів, що мешкають в окрузі.

3. Долина Смерті, США

Попри поширені легенди, це місце не пов'язане зі зникненням людей та загибеллю худоби - свою назву долина отримала за часів каліфорнійської золотої лихоманки. Тут можна спостерігати незвичайні камені, що повзуть - їх бачили багато, але на камеру зафіксували лише 2 роки тому.

Сліди, що тягнуться за багатокілограмовими брилами, досягають кількох десятків метрів.

Вчені на чолі з палеобіологом Річардом Норрісом (Richard Norris) повідомили, що вони розкрили таємницю каміння, що рухається в Долині Смерті.

За їхніми словами, на рух каменів впливають добові перепади температури взимку, прибережний вітер, характер грунту на дні озера, що знаходиться поруч, і навіть зміна клімату. На їхню думку, через загальне потепління такі переміщення стали відбуватися рідше.

4. Дроссолідес, Греція

Біля замку Франка Кастелло на грецькому островіКрит багато місцевих жителів та туристів стикалося з дивовижним хрономіражем (подією з минулого) під назвою «дросолідес», що означає «крапельки вологи».

За їхніми словами, раннього літнього ранку над морем, оповитим туманом, з'являються дивні обриси воїнів і часом буває виразно чутний звук бою. Через якийсь час хрономіраж зникає біля стіни замку. На цьому місці в середині XIX століття відбулася запекла битва між турками та греками. Усі, хто спостерігав це містичне явище, стверджують, що фантоми цих воїнів і з'являються біля замку.

Дослідник Андрій Перепеліцин вважає, що елементарні частинки з досить високими енергіями, рухаючись у насиченому водяною парою повітрі, залишають слід із крапель води. Вони, можливо, здатні іонізувати повітря та «виявлятися» туманними образами перед тим, як випадає роса. А решта – справа людської фантазії.

Можливо, хрономіражі викликають магнітні бурі або геомагнітні збурення на якійсь невеликій ділянці місцевості. Щоб з'ясувати це, потрібні подальші дослідження з урахуванням можливого впливу цих факторів.

5. Озеро Мертве, Казахстан

Це невелике озеров Талдикурганській області Казахстану з боку здається цілком звичайним, але навіть найспекотнішим літом воно залишається страшенно холодним. В озері немає жодного життя: тут не водиться риба, не живуть навіть водні комахи.

А ще в озері постійно тонуть люди. Лякає ще й той факт, що утопленики Мертвого озеране спливають на поверхню, а навпаки, занурюються на дно і стоять там прямі як свічки. Навіть професійні водолази зі спорядженням не можуть бути у воді цього озера довше 5 хвилин. З якихось незрозумілих причин вони починають раптово задихатися, хоча їхні балони ще сповнені повітря.

За однією з версій, містичні чутки пов'язані з явищем гіперсоляризації води і пурпурними бактеріями, що живуть там, що виділяють сірководень. Навіть у невеликих дозах він активно діє на психіку людини.

Також є припущення, що на дні озера знаходиться ущелина, з якої виділяється токсичний газ, який убиває все живе. Проте проводити окремі наукові дослідження Мертвого озера в Казахстані поки що не збираються.

6. Лощина чорного бамбука Хейчжу, Китай

Сотні людей щороку заходять у ці бамбукові нетрі і залишаються там назавжди. Причому пропадають усі абсолютно безслідно – ні слідів, ні тіл, ні особистих речей. Задокументовані випадки зникнення людей тут беруть свій початок із середини минулого століття.

У 1950 році з невідомої причини тут зазнав аварії літак. Що цікаво, жодних технічних несправностей на борту не було, екіпаж не подавав сигналів лиха і не повідомляв ні про які дива. Літак разом із усіма людьми просто зник.

Звичайно, місцеві жителі говорять про портали в паралельні світи та тимчасові парадокси, які переносять людей з лощини в якусь іншу реальність.

Але вчені з Академії наук Китаю виявили унікальну за своїми характеристиками структуру геологічних порід у цьому місці, а також зафіксували виділення смертоносних отруйних парів, які виявилися продуктом гниття деяких деревних порід, яких тут удосталь. Також дослідники відзначили і складний місцевий клімат з несподіваною погодою, що різко змінюється, і сильні геомагнітні випромінювання.

7. Село Плаклі, Англія

Жителі англійського села Плаклі стверджують про існування аж 12 привидів у їхньому селі. Плаклійці розповідають, що всі привиди колись мешкали в цьому селі, але померли чи загинули вже давно.

Скептики ж упевнені, що населенню села просто лестить увагу туристів, які постійно з'їжджаються подивитися на привиди.

Проте коли в 2011 році до села приїхала група дослідників, то трапилося щось незрозуміле. На Плаклі обрушилися полчища мух, і це за майже нульової температури на початку зими. Дослідникам довелося повернутись ні з чим.

8. Острів Пальміра, Тихий океан

Корабель американського капітана Едмунда Фаннінга в 1798 році зазнав аварії біля берегів Пальміри - невеликого безлюдного атолу площею всього 12 кв. км. Багато хто з тих, хто намагався вплав добратися до острова, потонули або були з'їдені акулами. Врятувалися 10 людей, а за 2 місяці на острові живими залишилися лише троє. Ті, хто вижив, стверджували, що решту вбив острів.

Під час Другої світової війни Пальмір використовувалася літаками ВПС США для посадки. Однак усі, хто в різний часбув на острові, твердили, що він пробуджував у них страх, депресію, злість та ненависть. Деякі зненацька зводили рахунки з життям без жодних видимих ​​причин, інші, навпаки, раптово божеволіли і вбивали своїх друзів і товаришів по службі. Майже всі кажуть, що на острові весь час було страшно.

Деякі висловлюють здогади про існування певної релігійної секти на острові. Вчений Мершан Марін вважає, що на атоле присутня якась невідома, ворожа людині істота. Багато хто підтримує цю думку і намагається довести, що острів і сам живий. Заманивши своєю красою в пастку, він убиває своїх необережних гостей. А є й екзотичні версії, наприклад, що на атоле розташовані ворота в інший вимір.

Як би там не було, але знайдеться небагато людей, які б хотіли навідатися на Пальміру, особливо після 1986 року, коли на острові з'явилося американське поховання радіоактивних відходів.

9. Овертонський міст, Шотландія

У 1951 році якийсь собака без жодних видимих ​​причин зістрибнув з цього 15-метрового мосту. Здавалося б, просто нещасний випадок. Але вже до 1955 року таких собак-самогубців налічувалося вже більше 50. Причому примітно, що всі собаки для стрибків завжди обирали одне й те саме місце між двома останніми прольотами з правого боку мосту.

Досі в середньому один собака на місяць стрибає із цього мосту. Дивно, але деякі тварини, які примудрялися вижити після цієї спроби суїциду, відновлювалися і знову йшли на міст стрибати.

Експерт з поведінки тварин Девід Секстон встановив, що земля якраз під місцем падіння собак просто наповнена слідами перебування мишей та норок. Сеча самців цих тварин дуже сильно діє на собак та кішок. Подальший експеримент лише підтвердив теорію етолога. Він поширив запах тварин, що мешкають під мостом, і поспостерігав за поведінкою звичайних собак. В результаті лише 2 з 30 собак - з короткими мордами та маленькими носами - залишилися у спокої. Інші ж бездумно побігли до джерела запаху, практично не дивлячись на всі боки, як зачаровані.

10. Ліс Аокігахара, Японія

У перекладі з японської назва цього місця звучить як «рівнина синіх дерев». Але найчастіше його називають «ліс самогубців». Кажуть, у Середньовіччі місцеві бідняки, доведені до відчаю відсутністю їжі, приносили сюди своїх старих родичів і залишали вмирати у цьому лісі. З тих пір невпокійні душі блукають лісом, чатуючи на самотніх мандрівників, бажаючи помститися їм за всі свої страждання.

Досі в лісі щорічно знаходять від 70 до 100 тіл людей, які вирішили накласти на себе руки. Багато хто спеціально приїжджає до цього лісу, щоб звести рахунки з життям, але ходять чутки, що деяких ліс сам «умовляє» на це. Начебто того, хто звернув із прокладених пішохідних стежокубік, відразу охоплює найсильніша туга та депресія. Така сильна, що бідолаха відразу накладає на себе руки.

Поки що достовірно відомий лише той факт, що біля підніжжя гори Фудзі в «лісі самогубців» не працює компас. Там спостерігається сильна магнітна аномалія, яка, мабуть, має колосальний вплив на людину.

Перед входом на територію Аокігахара висить табличка приблизно такого змісту: «Ваше життя є безцінним даром, який ви отримали від батьків. Подумайте про свою сім'ю. Не страждайте на самоті, зателефонуйте нам за телефоном 0555-22-0110».

У світі часто відбуваються загадкові події, пояснення яких не вдається знайти. Численні дослідники намагаються зрозуміти причину тієї чи іншої містичної події, розробляючи нові версії. На жаль, вдалих спроб відомо небагато. Переважна більшість таємниць так і залишилася нерозгаданою.

Класифікація

Усі загадкові обставини умовно можна розділити кілька видів. Серед них:

  • таємничі вбивства та зникнення;
  • природні феномени;
  • паранормальні явища, зокрема пов'язані з інопланетянами;
  • випадки, пов'язані з містичними здібностями людини.

Одна з найзагадковіших подій, пов'язаних із вбивством, сталася в Німеччині, на фермі під назвою Хінтеркайфек. У 1922 році там знайшли мертву родину та їхню прислугу. Злочинця виявлено не було. Звичайно, у світі щодня відбуваються моторошні вбивства, і нерідко ті, хто їх вчиняє, уникають відповідальності. Але на фермі Хінтеркайфек сталося справді щось містичне.

Сімейство, яке жило в садибі, було нелюдимим, але заможним. Господарями були Андреас та Цецилія Грубер. З ними жила їхня дочка та двоє її маленьких дітей. У день трагедії до них приїхала нова прислуга.

Вважається, що вбивство сталося в ніч проти 1 квітня. На сполох забив механік, який приїжджав на ферму і не виявив нікого з родини. 4 квітня поліція увійшла до будинку. Усі люди були мертві. Прислуга була вбита у своїй кімнаті та загорнута у ковдру. Дворічний малюк отримав смертельний удар прямо в ліжечку. Після цього його накрили червоною спідницею. Інші члени сім'ї знайдені мертвими в сараї, в піжамах. Усі вбиті з особливою жорстокістю, їм розмозжили голови.

Версія пограбування відпала одразу. Сім'я була багатою, але з дому нічого не пропало. Навіть портмоне з грошима залишилося лежати на дитячому ліжечку. Було доведено, що після вбивства хтось ще кілька днів мешкав у будинку. Собака та інші свійські тварини були нагодовані. На горищі знайшли сліди присутності стороннього. Там була постелена солома, валялися рештки їжі та була розібрана підлога. Зі стелі звисала мотузка.

Від сусідів поліція дізналася, що за кілька днів до трагедії господар ферми скаржився на дивну подію. Він стверджував, що вночі чув шикування звуки і бачив недалеко від будинку світло ліхтаря. Коли вранці він вийшов надвір, виявив на снігу сліди, що йдуть від лісу до будинку. Всі двері були зачинені. Слідів, які ведуть назад у ліс, він не знайшов.

Поліція так і не змогла знайти злочинця. Невідомо навіть, чи один він був, чи у нього були спільники. Що спонукало його вчинити вбивства і навіщо він ще кілька днів жив на фермі і господарював? Пригода на фермі Хінтеркайфек досі є найнезрозумілішою та наймістичнішою в архіві німецької поліції.

Таємниця загибелі Дятлова

Найзагадковіша подія в історії радянського туризму пов'язана з групою Дятлова. У 1959 році, ймовірно, в ніч на друге лютого, на Північному Уралі загинула група з 9 туристів. То були досвідчені спортсмени-лижники. Очолював гурт Ігор Дятлов.

Повернутись із походу туристи мали 15 лютого. Пошуки почалися через тиждень. 26 лютого було знайдено намет групи Дятлова. Ні живих, ні мертвих людей у ​​ній не було.

Намет був зсередини розрізаний ножем. Усередині залишилися особисті речі, одяг та продукти туристів. Взуття було звалене в купу. У радіусі кількох метрів навколо намету було розкидано одяг. Сліди людей йшли схилом у ліс.

Поступово рятувальники почали виявляти тіла. Більшість із них знаходилося біля великого кедра, що зростав біля краю лісу. Деякі тіла були роздягнуті до спідньої білизни. Майже у всіх не було взуття. Рятувальники виявили залишки багаття та частково обгорілі уривки одягу.

Тіло самого Дятлова знайшли місцеві мисливці за 300 метрів від кедра. Здавалося, що керівник групи помер, намагаючись дістатися до намету. Він лежав за 300 метрів від неї. Його голова була спрямована у бік намету.

Більшість членів групи померли через вплив холоду. Але у трьох було виявлено страшні травми. Наприклад: множинні переломи ребер, багатооскольчатий закритий вдавлений перелом в області склепіння і основи черепа, внутрішня кровотеча в грудну порожнину.

Слідчі так і не змогли зрозуміти, хто чи що завдало людям таких страшних травм. Але головне, чому досвідчені туристи порізали весь намет, залишили в ньому продовольство та теплі речі. А потім майже в одній білизні вийшли на лютий мороз і вночі пішли в ліс.

Винуватців цієї страшної та загадкової події так і не знайшли. Існує безліч версій, які намагаються пояснити все, що сталося з групою. Наприклад, дії втікачів, сход лавини і досліди прибульців. Більшість версій не витримує критики.

Найбільш правдоподібною виглядає версія Олексія Ракітіна. Він виклав її у книзі "Смерть, яка йде слідом...". Автор зміг дати переконливі відповіді на більшість запитань. Буквально по хвилинах описав усі події, що відбувалися.

Загадкові події століттями фіксують на кукурудзяних та інших полях. Там з'являються кола та різні зображення. Є такі, що легко зрозуміти. Але більшість малюнків представляють загадку.

Перша згадка про кола на полі відноситься до 1678 року. У Хартфордширі місцевий фермер виявив, що його врожай вівса був акуратно скошений у вигляді величезних кіл. Тоді всі списали на диявольські витівки.

Іноді такі обставини фіксувалися у різні періоди та інших місцях, але особливого значення не вдавалося. Все змінилося у 1990 році, коли понад 500 фігур було виявлено одночасно у всьому світі. на Наразіїхня кількість перевищує кілька тисяч. Сучасні кола дуже складні, можуть мати до 500 метрів у діаметрі.

Основні гіпотези виникнення кіл:

  • містифікація;
  • тест-об'єкти для секретної супутникової апаратури;
  • теорія плазмового завихрення;
  • робота інопланетного розуму.

Зникнення колонії Роанок

Одна з найзагадковіших подій з людьми сталася наприкінці 16 століття. Все населення англійської колонії Роанок, заснованої в Північної Америки, загадковим чином зникло. У поселенні було близько ста чоловіків та 17 жінок з дітьми. Не було знайдено жодного колоніста.

Дивно, але паркан, що оточував поселення, виявився недоторканим. Будинки та інші будівлі були відсутні. Складалося враження, що їх просто розібрали. Все, що залишилося від колонії, - це слово, що вирізане на дереві: "Кроатоан". Навіщо англійці залишили його, невідомо. Умовним знаком у разі біди мав виступати мальтійський хрест, але це слово. Пошуки людей не дали жодних результатів та не змогли внести ясність. За основною версією всіх колоністів убили індіанці. Але жодної могили не було знайдено.

Загадкові обставини історія Росії траплялися нерідко. Одне з них сталося 110 років тому в Центральному Сибіру. О 7 годині ранку в небі пролетіло величезне вогняне тіло, яке бачили в багатьох поселеннях. Були чути звуки, схожі на грім. Потім почувся жахливу силу вибух.

Було повалено дерева в радіусі двох кілометрів. Жар був такої сили, що спалахнув мох і сушняк. Було вибито вікна в поселеннях, які знаходилися за 300 км від епіцентру. А вибухову хвилю зафіксували навіть у Великій Британії.

За три дні до того, що сталося в небі, над Європою спостерігалися дивні явища. Наприклад, незрозумілі хмари сріблястого кольору, надто яскраві сутінки та вогняні кулі. Численні експедиції так і не виявили залишків метеориту, хоча вважається, що саме він був причиною того, що сталося.

Експерти визначили, що потужність вибуху дорівнювала 185 скинутим на Хіросіму бомбам. Дивно, але жодної людської жертви в результаті не було. Що стало причиною вибуху, який висвітлив усе небо над Європою і було видно навіть в Америці, достеменно невідомо. За однією з версій, у всьому винні були експерименти Миколи Тесли.

Страшна та містична подія сталася на острові Фланнан у Атлантичному океані. Моряки, що проходили повз маяк, помітили, що його не було включено. Цю інформацію вони передали на берегову охорону Шотландії.

Головний доглядач, який прибув на острів на рятувальному судні, так і не зміг дати пояснення загадковій пригоді. Вхідні двері маяка були щільно зачинені зсередини. На крики наглядача ніхто не відгукувався.

Коли нарешті йому вдалося потрапити всередину, він виявив накритий стіл, наче люди збиралися вечеряти. Один стілець лежав перевернутим. Не було двох пар чобіт і куртки. Жодного із службовців маяка знайти не вдалося.

Головний доглядач, якому довелося поодинці нести вахту протягом місяця, стверджував, що постійно чув якісь голоси. Йому здавалося, що надприродне постійно спостерігає за ним. Після того, як його змінили, він більше не повертався на маяк Ейлін-Мор.

Судно "Марія Целеста"

Існує дуже багато таємниць, які ніколи не будуть розгадані. Містичні явища спостерігаються скрізь у світі. Найзагадковіша подія в історії судноплавства пов'язана з кораблем під назвою "Марія Целеста". Його виявили 5 грудня 1872 року дрейфуючим, без екіпажу.

Корабель не було пошкоджено. По каюті капітана розкидали іграшки його дочки, а швейна машинка дружини стояла з незакінченим шиттям. Там же знаходилася скринька з коштовностями та гроші. Усі курильні трубки матросів були заховані у кубрику. А в трюмах був незайманий вантаж – коньячний ректифікат. Крім цього, на місці був і судновий журнал. Хронометр та секстант знайдено не були.

Було висунуто декілька версій, але підтвердити не вдалося жодну з них. Найімовірнішим здається, що капітан із командою хотіли перечекати у шлюпці якусь небезпеку. На жаль, трос обірвався і корабель сплив. Люди у шлюпці загинули.

Дивна поведінка зондів Pioneer

Завдяки величезній кількості сучасних засобів спостереження та контролю здається, що кожен сантиметр планети перебуває під наглядом. Незважаючи на це, загадкові події у світі продовжують відбуватися. Науково-технічний прогрес дозволив людині поринути у космос. Але відкриття породили ще більше загадок.

1972 року американці запустили зонд під назвою Pioneer 10. Через 11 років слідом за ним полетів його молодший брат. Обидва вони мали вийти за межі Сонячна система. Pioneer 10 несе у собі так званий міжзоряний лист для інопланетних світів.

На жаль, жоден із зондів так і не зміг вилетіти за межі Сонячної системи. Складається враження, що якась невідома сила їх не пускає. При цьому обидва зонди, запущені з різницею в 11 років, поводяться абсолютно однаково.

Деякі загадкові смерті розгадати не під силу ні медикам, ні поліції, ні приватним детективам. Перед вами десять летальних випадків, які досі хвилюють розуми любителів таємниць та теорій змови.

Том Томсон

8 липня 1917 року відомий канадський художник Том Томсон вирушив на рибалку на каное. Через дві години човен прибило до берега – порожній. Зникли і два спінінги Томсона. На борту знайшли лише недоторканий пакет із їжею та одне з двох весел.

Спочатку його зникненню не надали вигляду - Том був людиною творчою і цілком міг зійти на берег десь на віддаленому острові і милуватися природою добу безперервно.

Через три дні на його пошуки таки відправили групу рейнджерів. 16 липня тіло 40-річного живописця знайшли пливучим по озерній гладі за 115 метрів від суші. Експертиза показала, що тіло Тома опинилося у воді на 2-й день його відсутності, але у легенях була відсутня вода. Не було й видимих ​​слідів утоплення на кшталт засохлої піни навколо ніздрів.


На скроні покійного красувався вузький 10-сантиметровий синець, а його кісточка була 16 разів обмотана ліскою, що туго вп'ялася в шкіру. Коронер зробив, здавалося б, очевидний висновок – нещасний випадок. Художник заплутався у снастях, послизнувся і вдарився головою.

Марк Робінсон, близький друг Томсона і один з рейнджерів, які брали участь у його пошуках, заявив, що коли він зрізав волосінь з ноги покійного, вона виглядала не як випадково закручена довкола ноги. Він був упевнений, що її замотали спеціально – туго та акуратно. Близькі теж не прийняли версію про випадкову смерть, адже Томсон був досвідченим рибалкою і просто не міг так безглуздо заплутатися в волосіні.

Крім теорії про самогубство, висловлювалося безліч інших гіпотез: його могли вбити швидкі чорнороби або браконьєри, яких Томсон випадково побачив, або ж «ворожі шпигуни», що ховалися в лісі. Висловлювалася навіть абсолютно не витримує критики версія про локальне торнадо, яке застало художника зненацька. Так чи інакше, від чого помер Том Томсон невідомо й досі.

15 квітня 1926 року член Австралійського парламенту Фредерік Макдональд безвісти зник, залишивши передсмертну записку. У його викраденні та вбивстві запідозрили його колегу, парламентаря Томаса Джона Лі.


Чи, за словами інших сенаторів, був тим ще негідником. У 1925 році він, який нещодавно отримав крісло в парламенті, запропонував Макдональду хабар у 2 тисячі доларів, щоб той відмовився брати участь у наступних виборах. Фредерік «самогубився» якраз перед слуханням у справі Лі.

Через кілька років після зникнення Макдональда інший противник Лі і член парламенту, Хайман Голдштейн, скинувся в море зі скелі. Незадовго до смерті Голдштейн вклався в компанію Лі, яку незабаром після цього звинуватили у шахрайстві. Обурений Голдштейн організував комітет, щоб розслідувати діяльність Лі, але за пару днів до першого слухання тіло чесного політика виловив рибальський траулер.


Але прямих доказів причетності Лі до двох смертей, які виглядали самогубством, не було, і сенатор залишився безкарним. У 1946 році він переїхав до Лондона, де знову виявив звірину сутність: він задушив коханця своєї дівчини і сховав його тіло на будівництві. Його визнали неосудним і помістили до тюремного шпиталю для ненормальних. Через рік ув'язнення він помер, забравши в могилу таємницю смерті Фредеріка Макдональда.

Вільям Бріггс

У 1930 році хтось на ім'я Альфред Роуз спробував сфальшувати свою смерть для отримання страховки. Він знайшов відповідну за комплекцією жертву, тюкнув молотком по голові, поклав у автомобіль і підпалив. Роуза викрили і засудили до страти через повішення. Але хто ж був його жертвою?


Довгий час вважалося, що вбитим Роузом чоловіком був Вільям Томас Бріггс, який зник одночасно з підпалом нещасливої ​​машини. До того ж, зростом і статурою він був схожий на вбивцю. Лише у 2014 році родичі Бріггса зробили аналіз ДНК, щоб поставити крапку у цьому загадковому вбивстві.


Коли результати повернулися з експертизи, з'ясувалося, що ДНК родичів не збігаються з ДНК людини, яка згоріла в машині. Таким чином, загадки стало дві: куди зник Бріггс і хто ж таки згорів у машині Роуза?

Один із найзагадковіших злочинів минулого – вбивство Джулії Уоллес. Історики називали його «справою, гідною загадки про Джека Потрошителя».

20 січня 1931 року у Ліверпульський шаховий клуб зателефонував хтось, що представився Р.М. Квалтру, і попросив до телефону чоловіка Джулії, страховика Герберта Воллеса. «Завтра, о 19:30, я чекатиму вас у будинку №25 по Іст-Менлів-Гарденс, щоб оформити страховку для дочки.


Втішний з небес звалився клієнтом Уоллес поїхав додому, а наступного дня вирушив за призначеною адресою. На нього чекав сюрприз: у цьому районі було три вулиці Менлов-Гарденс: Норт («Північна»), Саус («Південна») та Вест («Західна»). Про Іст-Менлов-Гарденс не чули навіть місцеві жителі.


Пізно ввечері, розчарований, він повернувся додому. Коли дружина не відчинила йому двері, він спробував відкрити її ключем, але марно. Чорний хід теж було заблоковано. Покликавши сусідів, він почав було ламати задні двері, коли вони з легкістю відчинилися, хоча кілька хвилин тому були замкнені.

У вітальні його очам постало жахливо видовище: закривавлений труп його дружини лежав на підлозі у вітальні.


Під час обстеження будинку поліцією випливли цікаві факти. З книжкової полиці зникли 4 фунти стерлінгів, але основні заощадження сім'ї, що зберігалися в бляшанці на сусідній полиці, виявилися недоторканими. Злочинець побував у будуарі Джулії і кинув її подушку в камін і вивернув навиворіт дві сумочки і три капелюшки, що зберігалися в шафі, яка, як і тумбочка і туалетний столик, була замкнена на ключ. З вітальні зникла камінна кочерга, ймовірне знаряддя вбивства.

Експертиза не знайшла на замковій свердловині парадних дверей слідів злому, як і на замку чорного ходу. Слідство звинуватило Уоллеса у вбивстві дружини та засудило до смертної каричерез повішення. Але пізніше суд – уперше в історії Британії – вважав, що відправляти людину в петлю без жодного доказу не можна, і відпустив Воллеса на волю. В 1932 він заявив пресі, що знає ім'я вбивці Джулії, але з якоїсь причини побоявся його розголошувати.

Летиція Туро

Травневим паризьким вечором 1937 року о 18:27 29-річна італійка Летиція Норрісет Туро сіла у метро на станції Порт-де-Шарантон. Вона була єдиною пасажиркою у вагоні першого класу.


Коли через пару хвилин двері вагона відчинилися на наступній станції, Туро, як і раніше, була єдиною пасажиркою, але тепер вона була мертва. З її шиї стирчав кинджал.

Смерть дівчини була загадковою, як і її життя. В очах суспільства вона була простою вдовою, що ледве зводила кінці з кінцями, працюючи на фабриці клею. Вночі вона перевтілювалася в інформатора паризької поліції і проводила час у бідних нічних клубах у пошуках інформації.

Також їй приписували роман із відомим журналістом правого спрямування Габріелем Джинтетом, який займався контрабандою зброї для впливового терористичного угрупування Comite secret d'action revolutionnaire (Таємний революційний комітет).


Її члени називали себе Cagoule («капюшони») і носили каптури, що приховують обличчя. "Капюшонов" фінансували провладні еліти Парижа. На їхньому рахунку було як мінімум сім убивств, два теракти та створення збройного ополчення.

1937 року двоє «капюшонів» потрапили до поліції, де їх із пристрастю допитали у справі Туро. Обидва зізналися, що дівчину вбив їхній кілер. Пізніше один із бандитів змінив свої свідчення. Другий був побитий невідомим до напівсмерті і більше не міг давати свідчення за станом здоров'я.

Деякі конспірологи подейкують, що Летицію Туро вбили, оскільки вона дізналася про страшні секрети Муссоліні, адже вбивство кинджалом у шию було улюбленим методом італійських кілерів.

Гаррі Оукс

Гаррі Оукс, найбагатша людина на Багамські острови, був знайдений мертвим 8 липня 1943 року. Хтось забив його до смерті шипованою бейсбольною битою, облив бензином і обсипав пір'ям із подушки. Вбивця спробував підпалити труп, але з якоїсь причини полум'я не зайнялося.


Оукс заробив статки на золотих шахтах у Канаді, після чого змився на Багами, щоб не платити податки.


Губернатором островів був добрий друг Оукса, тому він найняв двох приватних детективів, щоб докопатися до правди. Невдовзі у вбивстві підприємця звинуватили його зятя Альфреда де Маріні. Оукс ненавидів чоловіка дочки, вважаючи, що той тільки й чекає на його смерть, щоб успадкувати стан і зажити приспівуючи. До того ж, на місці злочину знайшли відбиток пальця Маріні. Вагомий мотив – молодик потрапив під суд.


Пізніше з'ясувалося, що відбиток був підсунутий детективами, який хотіли якнайшвидше розпрощатися із заплутаною справою. Маріні був виправданий, а в справі з'явився новий підозрюваний партнер Оукса з бізнесу Гарольд Крісті.

Крісті заборгував Оуксу вагому суму. Знайшлися свідки, які бачили його, що виходив з дому покійного, приблизно в той час, коли тіло Оукса мало загорітися. Сам Крісті стверджував, що всю ніч спав у себе. Поліція відпустила його додому.

Ліллі Ліндерсторм

Ліллі Ліндесторм, 32-річна розлучена мешканка Стокгольма, жила у крихітній квартирці та заробляла на життя проституцією. 1 травня 1932 року вона обговорювала на кухні плани на майбутні травневі свята з 35-річною Мінні Дженсон, сусідкою та товаркою на нещастя.

Сусіди називали Ліллі «call-girl» («дівчина на виклик») не лише через професію, а й тому, що в неї на весь будинок був встановлений телефон. Розмову двох подруг перервав телефонний дзвінок. Ліллі зателефонував черговий клієнт, і Мінні ретирувалася до себе. Через півгодини Ліллі забігла до Мінні, щоб позичити презервативи. Коли за кілька годин Мінні вирішила знову заглянути в гості до подруги, двері ніхто не відчинив. Вирішивши, що побачення продовжується, жінка пішла.

Минуло три дні, перш ніж Мінні наважилася викликати поліцію. Правоохоронці виламали двері і побачили повністю оголену дівчину, що лежить обличчям у подушку. Її вбили трьома пострілами у голову. Одяг Ліллі був акуратно складений у стопочку.


Був у цієї і без того страшної історії абсолютно божевільний аспект. У кімнаті лежав забруднений кров'ю соусник. Як показала судова експертиза, цим соусником убивця збирав кров із рани Ліллі та пив.

Поліція опитала 80 клієнтів Мінні, але всі вони опинилися поза підозрами. Ім'я вампіра з Атласу досі залишається загадкою.

Мері Моні

Пізнього вечора 24 вересня 1905 року, на рейках тунелю на південному сході Англії, було знайдено зруйновані останки молодої жінки. Спочатку поліція визнала смерть самогубством, але подальша експертиза показала, що її спочатку задушили шарфом. Знайдене залізничним доглядачем тіло було ще теплим – минуло майже півгодини з моменту загибелі. Убиту – Мері Моні – впізнав її брат Роберт.


Поліція спробувала відновити останні дії Мері. Виходило, що близько 19:00 вона розмовляла з приятелькою, повідомивши їй, що вирушає погуляти і скоро повернеться.

Знайшлися два свідки, які бачили Мері на станції того вечора. Були й ті, хто помітив її у вагоні першого класу в компанії чоловіка. Інший свідок повідомив, що бачив, як схожий на попередній опис чоловік виходив із вагона першого класу на самоті. Поїзд проїжджав цим тунелем о 22:19. Тіло ж знайшли о 22.55.

Поліція закономірно вирішила, що коханець Мері викинув її з вагона повним ходом. Але перевіривши все чоловіче оточення дівчини, лише розвели руками – у всіх було незаперечне алібі.


1912 року брата Мері Моні знайшли мертвим. Він убив двох жінок і трьох дітей, після чого наклав на себе руки. Ці жінки були сестрами, і Роберт був таємно одружений на обох. Цей пікантний факт із його біографії і змусив слідчих вирішити, що саме він убив Мері 7 років тому.

Чарльз Браво

Чарльз Браво – британський адвокат, який загинув від отруєння сурмою у 1876 році. Болісний відхід із життя тягнувся кілька днів, але Браво не захотів називати ім'я отруйника, який підсипав отруту у склянку з водою.

Таємниця вбивства Чарльза Браво

Підозрювали трьох близьких Чарльза: його дружину Флоренс, яка втомилася від жорстоких перекручених домагань чоловіка, її колишній коханець Джеймс Галлі та служниця міс Кокс, яку мали намір ось-ось звільнити. Також висувалася версія, що Чарльз Браво планував отруїти дружину, але помилково сам випив отруту, що призначалася їй.

Гюнтер Штолль

Загадкова смерть німця Гюнтера Штолля сталася 26 жовтня 1984 року. Його, ще живого, але сильно покаліченого, рано-вранці знайшли в автомобілі, в канаві біля магістралі. Він помер дорогою до лікарні, так і не прийшовши до тями.


У крові хлопця знайшли алкоголь, тож справу розцінили як нещасний випадок. Але експертиза травм показала, що його переїхали та поклали назад у машину.


Але це не остання загадка у цьому вбивстві. Поруч із тілом знайшли клаптик паперу з написом «YOGTZE». Цього слова немає в жодній мові світу. Акронім чи шифр? Найімовірніше, але нікому так і не вдалося його розгадати.


Дружина Штолля згадувала, що напередодні вбивства він заявив їй: «Тепер він у мене в руках!», після чого написав цю записку, забрав її з собою і вийшов із дому.


За наступні роки висловлювалося дві версії, що заслуговують на увагу, які могли б пролити світло на таємницю «YOGTZE». Це могло бути посилання на добавку TZE, що використовується в йогуртах (Гюнтер був технологом на продуктовому виробництві). Або в слові використовувалася не буква G, а цифра 6 - YO6TZE, радіосигнал, що використовується в Румунії.
Підпишіться на наш канал в Яндекс.Дзен

Маяк Ейлін Мор був побудований в 1895 на островах Фланнан (Великобританія). Запущений у роботу 7 грудня 1899 року.
Його головним завданням була допомога морським судамв обході Гебрідських островіві західного берегаШотландії. Керувала маяком чергова бригада з двох людей, де завжди в резерві була третя, на випадок хвороби чи іншого форс-мажору.

Перший тривожний сигнал надійшов 15 грудня 1900 р. Тоді, після прибуття до Леїта, капітан пароплава Арктор повідомив, що маяк Ейлін Мор не подає жодних сигналів. Але до звістки поставилися без особливої ​​важливості, та й погода в ці дні не сприяла плаванню.
Судно «Гесперус», що обслуговує маяк, прибуло на острів тільки опівдні 26 грудня.
На борту був Джозеф Мур, доглядач островів Фланнан. Він не міг пояснити причину збою у роботі маяка. Але він особисто знав команду, що несе вахту - Томаса Маршалла, Дональда МакАртура та Джеймса Дуката, відгукувався про них як про досвідчених та вмілих наглядачів. Джозеф бачив їх останній раз близько місяця тому, і тоді всі вони виглядали цілком здоровими, щоб зараз говорити про можливу їхню хворобу, яка завадила їхній роботі. Тільки потім він зрозуміє, що трапилося щось дивніше за загадкову хворобу.
На сигнали корабельної сирени ніхто не відповідав. Мур першим помітив недобре. На причалі було видно голий флагшток, порожні коробки для провіанту були відсутні, ніхто не зустрічав.
Вирушивши на розвідку, Джозеф Мур виявив замкненими не лише ворота маяка Ейлін Мор, а й усі двері. Коли він їх відкрив, то побачив, що ліжка доглядачів не заправлені, а годинник на стіні зупинився. Мур відкрив вахтовий журнал і з подивом виявив, що в ніч проти 14 грудня наглядачі маяка зафіксували шторм. Це здалося йому дивним, бо саме того дня погода в цьому районі була спокійною і почала псуватися лише наступної доби. Останній запис, зроблений Джеймсом Дукатом 15 грудня: "Шторм припинився, море, слава Богу, заспокоїлося".

Доповівши про дивну ситуацію шкіперу "Гесперуса", Мур із трьома моряками взялися з особливою ретельністю обстежити маленький острів. Але ні самих доглядачів, ні якихось причин їхнього зникнення команда так і не знайшла.
Джозеф Мур залишився на острові. Він кілька місяців будував здогади та припущення. Йому не вірилося, що команду з трьох людей могла забрати хвиля під час шторму. І він не вірив у сам шторм. Але запис у журналі був. А знавши цих людей особисто, Мур був упевнений, що вони не змогли б допустити такої неточності та вказати невірні дані.

Факт був один – вся команда безслідно зникла.
Пробувши на Фланнан до січня 1901 року, пізніше Джозеф розповідав про дивні відчуття, які він відчував, перебуваючи там: «Неприродно гнітюча атмосфера, здавалося, огорнула весь острів». І що найдивніше, тоді доглядач часто чув віддалені голоси Томаса Маршалла, Дональда МакАртура і Джеймса Дуката, які лунали за вітром, які звали його.

Паризький збій

Рівно о 1 годині 05 хвилин, у ніч з 29 по 30 грудня 1902 року в Парижі зупинився практично весь маятниковий годинник.
Описуючи це незрозуміле явища на своїх сторінках, перший номер журналу "Вісник знання" за 1903 рік розповів, що багато парижан відчули запаморочення, що супроводжується нудотою і непритомним станом.
Директор центральної метеорологічної станції Парижа тоді офіційно заявив, що жодних атмосферних аномалій за цей час не спостерігалося. Сейсмографи не відзначили жодного випадку коливань ґрунту.
Що найцікавіше, “Паризький збій” зупинив лише маятникові механізми. “Пружинний годинник” продовжував свою роботу у звичайному режимі.

Тунгуський метеорит

1908 Падіння Тунгуського метеорита, імовірно, спричинило повітряний вибух, що стався в районі річки Підкам'яна Тунгуска, потужністю 40-50 мегатонн. Вибух на Тунгуську було чути за 800 км від епіцентру, вибуховою хвилею було повалено ліс на площі 2100 кв.км, у радіусі 200 км було вибито скло деяких будинків. Незабаром після вибуху почалася магнітна буря, що тривала 5 годин.

Зниклий потяг

Майже сторіччя вищі сили не звертали на ці прокляття особливої ​​уваги. Тільки в 1911 році чи то рівень ненависті до залізничного транспорту досяг певної точки, чи то найперші злісні людські крики дісталися-таки до адресата, але – відбулося! 14 липня 1911 року тривагонний пасажирський потяг, залишивши вокзал у Римі, в кінцевий пункт не прийшов і назад не повернувся. Катастрофи не було, загиблих та поранених – не було. Потяг просто зник.
Очевидці стверджують, що коли потяг підходив до гірського тунелю в Ломбардії, навколо поїзда утворився густий задушливий туман. Кілька пасажирів, почувши недобре, встигли покинути вагони (за їхніми словами і була записана ця історія), а 100 із лишком людей, включаючи машиністів, в'їхали в закутаний туманом тунель. На звороті поїзд не вийшов. А коли туман розвіявся, виявилося, що тунель порожній.

Зараз уже безліч людей знає про Вангу, болгарську ясновидця. Вже в самому її імені закладено те, чому ми не перестаємо дивуватися: грецькою Вангелія - ​​носителька доброї звістки. Так, Ванга дійсно, як писали газети, "найфантастична реальність і найзагадковіша істина". Її талант ясновидіння і пророча сила багатьох шокували. Здібності цієї жінки унікальні: вона має дар передбачення, ясновидіння, вона може розмовляти з рослинами, відвідувати різні місцяземної кулі. Вона бачить багато, хоча сама сліпа, а її обличчя випромінює світло.

Вітрильник "Мальборо"

У 1890 р. вітрильник «Мальборо» з екіпажем у 23 людини вийшов із Нової Зеландії до Англії. Командував кораблем капітан Хід, досвідчений моряк. Останній раз"Мальборо" бачили поблизу Вогненної Землі. В Англію вітрильник не прибув. Вважали, що корабель загинув у штормах, що лютують у цьому районі. Через 23 роки, 1913 р., поблизу Пунта-Аренас біля берегів Вогняної Землі вітрильник побачили знову. Коли піднялися на його борт, то виявили дивну, незрозумілу картину. Корабель виявився неушкодженим, але від екіпажу залишилися одні скелети, вкриті рештками одягу. Один скелет у штурвала, десять на вахті біля своїх постів, троє на палубі у люка, шість у кают-компанії.
Здавалося, людей вразила якась раптова напасть. Вахтовий журнал був покритий пліснявою, і записи в ньому були нерозбірливі.
Частина екіпажу зникла. Вважають, що в районі руху корабля сталося виверження підводного вулкана, що викинув з води велику кількість отруйних газів: монооксиду вуглецю, диціану (CN)2, ціановодню HCN. Хмара газу накрила корабель і викликала миттєву смерть майже всього екіпажу.

Ноїв ковчег

Влітку 1955 року до вершини Арарату піднявся французький альпініст Наварра: він і його 15-річний син знайшли вморожені в лід скелі величезного корабля. Відпиливши шматок обшивки завдовжки метр, Фернанд Наварра став спускатися вниз, але був обстріляний турецькими прикордонниками, заарештований і допитаний. Справа в тому, що гора знаходиться біля самого кордону Вірменії, яка раніше належала, і напруженість між країнами змушує турків постійно ловити тут «шпигунів». А оскільки француз не говорив вірменською, його відпустили, залишивши при ньому і шматок Ковчега.
Після повернення до Європи, дерева, а ним виявився дуб, зробили радіовуглецевий аналіз у двох лабораторіях, Каїрі та Мадриді, та встановили вік – 5 тисяч років, що вкладається у біблійну хронологію.

«Велесова книга»

" Лісовою книгою " , називають тексти, записані на 35 березових дощечках і відбивають історію Русі протягом півтора тисячоліття, починаючи приблизно з 650 року " е. Знайшов її 1919 року полковник Ізенбек у маєтку князів Куракіних під Орлом. Дощечки, сильно зруйновані часом і черв'яками, безладно валялися на підлозі бібліотеки, багато хто був розчавлений солдатськими чоботями, Ізенбек, який цікавився археологією, зібрав дощечки і більше з ними не розлучався. громадянської війни"дошки" опинилися у Брюсселі. Писатель Ю. Миролюбів, який дізнався про них, виявив, що текст літопису написаний зовсім невідомою давньослов'янською мовою. На переписування та розшифрування пішло 15 років. Пізніше в роботі взяли участь зарубіжні фахівці – сходознавець А. Кур із США та С. Лісовий (Парамонов), який проживав в Австралії. Останній і привласнив дощечкам назву "Влесова книга", оскільки в самому тексті твір названо книгою, а Влес згаданий у зв'язку з нею. Але Лісовий і Кур працювали лише з текстами, які встиг списати Миролюбов, оскільки після смерті Ізенбека 1943 року дощечки зникли.

Таємниця річки Пейнт

РІЧКА ПЕЙНТ - водоймище в центрі штату Мічиган (США), де в 1922 році
кількома очевидцями спостерігалася величезна тварина зі змієподібною шиєю та
великою головою. Дивна істота, що нагадує формою реліктового
ящера, було темного кольору і мало 6 горбистих наростей на спині. Згідно
спостереженню, тварина пішла річкою північ у бік Великих озер.

Дитя Таунга

Череп "Дитина Таунга" - виявлений у 1924 році під час розкопок поблизу селища Таунг на північному заході Південної Африкидивний череп. Знахідка викликала розкол серед учених. Одні впевнені, що це останки мавпоподібної істоти. Інші вважають, що це череп дитини давньої людини.
Першим із вчених-професіоналів з африканською знахідкою зіткнувся професор Раймонд Дарт з університету Вітуотерсренд у Йоганнесбурзі. Археолог, одразу зумів відрізнити знайдений череп від бабуїнів, що часто траплялися при розкопках черепів, не став втрачати часу і назвав давню істоту "Австралопітек Африканус", тобто мавполюдина з Південної Африки.
Знайдений череп виглядав вражаюче: високий, круглий лоб без надбрівних дуг, тонкі кістки щік, витончена щелепа з ознаками людиноподібної істоти. Об'єм черепної коробки становив 405 кубічних сантиметрів і, за розрахунками, міг би збільшитися до 440 см3 із віком. Будова черепа говорила і на користь того, що володар його - створення прямоходяче, двоноге. Не заперечуючи його приналежності до людиноподібних істот, вчені все ж таки вважали понад сімдесят років, що вони мають справу з останками мавпоподібної істоти у віці трьох років. Багато англійських вчених відкидали запропоновану Реймондом Дартом класифікацію «Дитини з Таунга» як гомініду через те, що низьке склепіння черепа, прогнатизм і відсутність підборіддя робили його на перший погляд більш схожим на молоду шимпанзе, ніж на людську дитину. Однак корінні зуби у «Дитини з Таунга» були більшими за передні (людська риса), а такі характерні для людиноподібних мавп особливості, як загострені ікла та діастеми (проміжки між зубами), були відсутні. Однак, коли через 20 років вчені антропологи знайшли дорослого австралопітека, злі язики вщухли, і дитину Таунга визнали далеким предком людини.
Дослідники висували різні гіпотези у тому, як загинув “дитина Таунг” – більшість сходилися на думці, що він став жертвою або протолеопарда, або шаблезубого тигра. Але 10 років тому Бергер та його колега Рон Кларк представили гіпотезу про те, що Таунг загинув внаслідок нападу великим хижим птахом. Такого висновку їх підштовхнули інші останки – маленьких мавп, знайдені тому ж ділянці, як і пітекантроп. Там сумнівів не було – мавпи загинули у лапах хижого птаха.
Аналізи, проведені в дослідному центрі в штаті Огайо, показали, що при нападі птахи чіпляли видобуток за очниці своїми великими задніми пальцями, озброєними кігтями, потім піднімалися з нею в повітря, а коли опускалися на землю, жертва вже занепадала. Також приблизно роблять і сучасні орли. Експертиза тисяч останків мавп вказує на той самий спосіб їх умертвіння після чого залишаються характерні отвори і рвані зміщення дрібних кісток позаду очних ямок.
Звернувши на це увагу, Бергер повернувся до черепа "дитини Таунга" і знайшов ті самі сліди за його очницями. За його словами, ніхто з учених, які раніше намагалися відповісти на запитання про причини смерті стародавньої людини, раніше не звертав уваги на характерні ушкодження черепа.
У результаті Бергер дійшов висновку, що предки людини мали побоюватися нападів як хижаків, що мешкають землі, а й тих, чиєю стихією було небо.

Загадка Велдозера

Над селом Шукнаволок біля Ведлозера (Карелія) спостерігали проліт десятиметрового циліндричного тіла, з хвостової частини якого виходило полум'я. Пробивши лід озера, загадковий об'єкт пішов під воду. З того часу місцеві жителі стали зустрічати на березі дивну головасту істоту трохи більше метра на зріст з тоненькими ручками та ніжками, яка при появі людей пірнала назад у воду. На фото - Ведлозеро (Карелія, Росія) у наші дні.

Перше задокументоване спостереження чудовиська Нессі у шотландському озері Лох-Несс. На сьогоднішній день відмічено близько 4000 спостережень та зустрічей з ним. Незважаючи на явну неправдоподібність існування Нессі, вона все ще викликає суперечки. Вчені не змогли довести її існування, але її відсутність теж ще ніхто не довів.

Експеримент «Філадельфія»

У жовтні 1943-го в США в обстановці особливої ​​секретності на есмінці «Елдрідж» проводився експеримент «Філадельфія», що не мав аналогів в історії, зі створення невидимого для радарів противника військового корабля. Внаслідок створення навколо корабля дуже сильного магнітного поля судно нібито зникло, а потім миттєво перемістилося у просторі на кілька десятків кілометрів. З усього екіпажу назад неушкодженими повернулися лише 21 особа. 27 людей у ​​буквальному сенсі зрослися з конструкцією корабля, 13 померли від опіків, опромінення, ураження електричним струмом та страху.

Масова навала НЛО в штаті Квінсленд (Австралія).

АВСТРАЛІЙСЬКІ "ГНІЗДОВ'Я НЛО" - аномальне місце, місцевість на півночі штату Квінсленд в Австралії, яку, як вважають місцеві засоби інформації, облюбували для своїх польотів та посадок невідомі об'єкти різних форм та конструкцій. Масова навала НЛО в даному районі, нібито, почалася ще в 1945 році, але найяскравіші спостереження відбулися вже у 1960-ті роки. Перше спостереження з тих, хто набув широкого розголосу, було зроблено 23 травня 1965 року господарем готелю в Ітон-Рейндж містером Джимом ТІЛЗОМ неподалік міста Маккай. Невеликий круглий предмет, що світився, опускався ненадовго прямо перед готелем, залишивши для поліції численні сліди на траві і вершинах дерев. Через півроку, з 14 по 19 січня 1966 року в містечку Юрамо місцева мешканка місіс М.Хайд із Маріби, а також поліцейські зі своїми сім'ями щовечора спостерігали за "великим предметом у небі" та невеликими 30-дюймовими (75 см) прозорими кулями, у безвітряну погоду літаючими "зі швидкістю пішохода" за метр над дорогами. Найімовірніше через дивний вид цих куль, що нагадують яйця, тоді ж місцевість в австралійській пресі отримала назву "гнездовий НЛО". Число спостережень аномальних явищ після цього різко збільшилося, з падінням інтересу до НЛО в 1970-80-х роках воно дещо спало, залишаючись найвищим на цьому континенті.

Стародавній мозок

Біля міста Одинцова в кар'єрі цегельного заводу робітники виявили «людський мозок», що відмінно зберігся. Нерозкрита загадкаісторії як мозок людини потрапив до епохи палеозойської ери, пласти якої розробляли. Палеозойська ера – це близько 300 мільйонів років тому, коли ще не було ссавців.
На фотографії мозок сучасної людини праворуч, мозок з кар'єру в Одинцово ліворуч. Як бачимо будову дуже схоже, незважаючи на різницю в 300 млн. років

Бермудський трикутник

5 грудня 1945 року, рівно 67 років тому,
розпочалася історія Бермудського трикутника. На схід від узбережжя Флориди безвісти зникли 6 літаків флоту США, саме з цієї події почнуть вести хроніку таємничих подій у районі Бермудського трикутника.
Стояв звичайний день, була нормальна видимість, 5 літаків-торпедоносців «Евенджер» з 19-ї авіаланки на чолі з досвідченим командиром лейтенантом Чарльзом ТЕЙЛОРОМ, який мав наліт 2500 годин, піднялися в повітря для проведення навчального бомбометання. О 4-й годині дня зник зв'язок з пілотами, але було чути, як вони перемовляються між собою, стало ясно, що ланка втратила орієнтацію, а один із льотчиків нібито сказав: «Все виглядає таким дивним, навіть океан».
На пошуки було вислано 2 рятувальні літаки, зв'язок з одним із яких після повідомлення, що він наближається до місця передбачуваного зникнення торпедоносців, також зник. Начебто здалеку спостерігали вибух, але жодних слідів загибелі хоча б одного з літаків, що зникли, так і не виявили, хоча на пошуки вже були кинуті величезні сили: 300 літаків і 21 судно. Також не знайшли останків жодного з 27 зниклих членів екіпажів.
Восени 1950 року кореспондент агентства «Ассошіейтед Прес» Едвард ДЖОНС вперше пов'язав район Бермудських островів із таємничими зникненнями. Двома роками пізніше була стисло розказана історія ланки 19, а надалі історія обростала все новими деталями, достовірність яких визначалася лише фантазією авторів. А 1964 року Вінсент ГАДДІС дав назву всьому феномену, написавши статтю «Смертоносний Бермудський трикутник». У 1991 році на морському днівиявили уламки літаків того ж типу, але жоден з них не належав 19-й авіаланці.
З цього дня взяла свій початок картотека бермудського трикутника.

Прибульці

7 липня в Магдалені (штат Нью-Мексико, США) зазнав катастрофи невідомий літальний апарат. Серед уламків було, нібито, знайдено 6 трупів істот, схожих на людину. На фото - імовірно, один із гуманоїдів, які загинули під час катастрофи НЛО в Розуеллі (Нью-Мексико, США), 22 липня 1947 року.

НЛО над Вашингтоном

Липень 1952. Америка – у шоці. Те, що відбувається в небі над Вашингтоном, не піддається логічному поясненню і породжує найнеймовірніші чутки. А виною тому - хвиля спостережень НЛО, що прокотилася по округу Колумбія. Невідомі літаючі об'єкти із завидною постійністю з'являлися над Вашингтоном у період з 12 по 26 липня. На фото: ескадрили НЛО над Капітолієм.

Перестрілка із прибульцями

Перестрілка між фермерами містечка Хопкінсвіл, що відбулася понад п'ятдесят років тому, в Індіані і групою непізнаних істот, яка, якщо вірити свідкам цієї події, складалася з інопланетян, дуже швидко набула статусу важливих новин. Газети та журнали, що виходять на всій території США, наввипередки публікували різні деталі цієї страшної історії. Незабаром її подробиці зацікавили численних колекціонерів паранормальних явищ та незрозумілих подій. Але існують деякі деталі, пов'язані з цією історією, які, зважаючи на ті чи інші обставини, не були помічені та оприлюднені, але саме вони можуть, насправді, підтвердити реальність і унікальність того, що сталося.
Так звана зустріч у Хопкінсвіллі відбулася в закритій від сторонніх очей і занедбаній частині маєтку, що належить родині Саттон, якраз у той момент, коли у гостинних господарів гостювали члени родини Калловей. Це була ніч, яку ніхто з очевидців та учасників зіткнення не зможе забути упродовж багатьох років. Увечері 21 серпня 1955 року одразу ж після заходу сонця Вільям Тейлор помітив якийсь непізнаний об'єкт, що стрімко пересувається в небі, ось з нього всі ці крижані кров події і почали розгортатися. Перед поглядом здивованих фермерів постала група, що складається з кількох істот, всім своїм виглядом вказує на приналежність до якоїсь інопланетної раси. Вони більше були схожі на дивно виглядаючих гоблінів, з великими вухами і неординарними обличчями. Фермери, що оговталися від початкового шоку, моментально відкрили вогонь по істотах з усіх рушниць, які були в будинку, але, незважаючи на численні кулі, випущені по них, прибульці продовжували підходити ближче. Здавалося, смертельний свинець не може завдати їм жодної шкоди. Далі події почали розгортатися ще дивнішим чином. Жителі ферми, що злякалися не на жарт, спробували сховатися за стінами свого житла, але прибульці, на яких не подіяли кулі, наблизилися до вікон будинку і, заглядаючи в них, уважно розглядали його мешканців. Усвідомивши, неминучість небезпеки, що насувається на фермерів, глави сімей вирішили прориватися до машин і спробувати повідомити про те, що відбувається владі.
Але найдивніше, виявилося в той момент, коли з'ясуванням того, що сталося, зайнялися слідчі. Незважаючи на загальну думку, сім'ї Саттон і Калловей опинилися цієї ночі не єдиними свідками навали інопланетян на місто. У міру входження ночі у свої права ще кілька очевидців повідомили владу, що бачили дивні спалахи в небі, які супроводжували загадкові тіні, що пересуваються в лісі. Ніхто зі свідків не вважав за потрібне звернутися в поліцію до того моменту, поки не стали чути збройові постріли і з'явилося відчуття, що загадкові істоти поводяться агресивно.
На додаток до всього, жахливі істоти, описані в цій всесвітньо відомої історії, можливо, брали участь ще в одному інциденті, що трапився за тиждень до подій, описаних у нашій статті. Інопланетні істоти, за описом схожі як дві краплі води на відвідувачів містечка Хопкінсвіл, напали на пані Дарвін Джонсон, коли та разом із групою своїх друзів плавала в басейні. Дарвін Джонсон вдалося вирватися з лап нападаючих, але її подруга, яка також стала об'єктом переслідування, помітила якісь загадкові тіні, що нависли над басейном. Найдивніше в цій історії полягає в тому, що пані Дарвін Джонсон та її подруга поділилися подробицями події з достатньою кількістю людей, але, незважаючи на це, засоби масової інформації не вхопилися за їхню історію.

Лінкор «Новоросійськ»

Вибух невідомої природи, що вибухнув під днищем лінкора «Новоросійськ» у ніч проти 29 жовтня 1955 р., забрав життя 608 матросів і офіцерів. Величезний корабель перекинувся і затонув у Північній бухті Севастополя – на очах у тисяч городян.

Повітряний контакт

У серпні на британській авіабазі за винищувачем протягом 20 хвилин гнався НЛО, після чого розчинився у повітрі. На фото - ймовірно, НЛО. США, Каліфорнія, 1957 рік.

«Лабинкірський Чорт»

1958 14 грудня газета «Молодь Якутії» написала про гігантське чудовисько, що мешкає в озері Лабинкир. Місцеві жителі-якути вірять, що в озері мешкає якась величезна тварина - «Лабинкірський Чорт», як вони називають її. За описами якутів, це щось темно-сірого забарвлення з величезною пащею. Відстань між очима «чорта» дорівнює ширині плоту з десяти колод. Якщо вірити легенді, «біса» дуже агресивна і небезпечна, нападає на людей і тварин, здатна виходити на берег. На фото - озеро Лабинкир (Ойм'яконський район Якутії, Росія).

Перевал Дятлова

1 лютого група досвідчених туристів під керівництвом Ігоря Дятлова розпочала підйом на вершину "1079" (Гора мерців). Піднятися до темряви не встигли і розкинули намет просто на схилі. Почали потроюватися на нічліг. І тут сталося щось страшне... Як пізніше встановили слідчі, розрізавши стінку намету ножами, туристи в панічному жаху кинулися бігти вниз схилом. Бігли, хто в чому був: у спідній, напівроздягнені, босоніж. Пізніше трупи всіх дев'яти човнів групи були виявлені нижче схилом. Більшість померла від переохолодження. Декілька людей мали страшні внутрішні травми, при цьому шкіра не була пошкоджена. Причина трагедії досі невідома.

Вбивство Кеннеді

22 листопада 1963 року в Далласі (штат Техас) було вбито тридцять п'ятого президента США Джона Кеннеді. Незважаючи на те, що вбивця Кеннеді - Лі Харві Освальд був схоплений за кілька годин, досі справжні мотиви та замовники найгучнішого вбивства XX століття не встановлені.

Самка Снігової людини

У долині Блафф-Крік знята на плівку самка «снігової людини» (автор фільму - Роджер Паттерсон).

Смерть Гагаріна

27 березня 1968 р.
Як писали тоді всі газети і з позначкою «блискавка» передавали повідомлення усі інформаційні агенції світу, 27 березня 1968 року під час тренувального польоту реактивним літаком поблизу села Новоселово Кіржацького району Володимирській областізагинув Перший громадянин Всесвіту, Колумб космосу, син Землі – Юрій Олексійович Гагарін.
Так писали. Такою була офіційна версія урядової комісії.
Але 1979 року Ванга повідомила відомого російського артиста В'ячеслава Тихонова, що перший в історії людства космонавт Юрій Гагарін зовсім не загинув, а «був узятий»!
Через деякий час у розмові з кореспондентом журналу «Росіяни» Оленою Андрєєвою Ванга знову підтвердила, що Гагарін не згорів у літаку та не помер, а був «взято». На подальші розпитування – ким узятий? чому? куди саме? - Відповіді Ванга так і не дала.
Багато нез'ясованих досі обставин нібито «загибелі» Ю.А.Гагаріна, недомовки та недомовки офіційної урядової комісії, журналістські розслідування, що впираються в глуху стіну, - все це лише підтверджує слова ясновидячої Ванги про долю Ю.А.Гагаріна.

Висаджування американців на місяць

Висадка американців на Місяці. Сам факт заперечується досі. Версія про фальшування має чимало прихильників.

«Петрозаводське диво»

20 вересня о 4-й годині ранку НЛО у вигляді яскравої зірки, від якої відходили промені червоного кольору, був помічений над головною вулицею Петрозаводська - вулицею Леніна. Явище супроводжувалося НЛО, що супроводжувалося масовим спостереженням, у північних районах СРСР і у Фінляндії. Пізніше у стеклах верхніх поверхів з'явилися великі отвори з дуже гострими краями. На фото копія єдиної відомої фотографії «Петрозаводського діва» – стадія вогняного дощу та рис. В. Лук'янця "Соловки" (журнал "Техніка - молоді" №4 1980р.)

Зупинка часу

1982 У Цемеській бухті (Чорне море) на одному з кораблів Чорноморського флоту зупинилися на борту весь годинник. На фото - Цемеська бухта у наші дні.

«Висота 611»

1986 29 січня сталася аварія НЛО біля Дальнегорська (сопка «висота 611»). На фото - місце аварії та частина «експонатів» з місця аварії: металеві краплі різної природи з отворами всередині, чорні склоподібні частинки вагою до 30 мг, а також - пухкі лусочки у вигляді сіточки з кварцових волокон товщиною 30 мікрон, кожен з яких скручений з ще більш тонких кварцових джгутиків, у кожний з яких, у свою чергу, вставлено золоту нитку.

Дельфін суїцид

Масове самогубство 2000 дельфінів – вони викинулися на узбережжя Бразилії. На фото: дельфіни-грінди, що викинулися на берег у Новій Зеландії у 2009 році.

1994 Біля чеського міста Челяковиці (Celakovice) знайдено «цвинтар вампірів» - дивне поховання, що відноситься до кінця Х - початку ХІ століття. В 11 ямах лежали останки 13 людей, пов'язаних шкіряними ременями та з осиновими кілками, застромленими в серці. У деяких покійників були відрубані кисті рук і голови. Відповідно до язичницьких вірувань і ритуалів так чинили з вампірами, що встають ночами з могил і п'ють людську кров.

Печера Мовіле

1996 У печері Мовілі (Румунія) вперше була виявлена ​​замкнута екосистема, не пов'язана із земною. Тут було виявлено 30 видів рослин та тварин (ракоподібні, павуки, багатоніжки та комахи), що живуть ізольовано у темряві протягом 5 млн. років.

"Альошенька"

1996 рік Дивну напівживу істоту було виявлено на цвинтарі в селищі Каоліновий під Киштимом самотньою пенсіонеркою Тамарою Василівною Просвіриною. Істота набула популярності як «киштимський карлик». Істота вживала людську їжу, дивно виглядала і пахла. Довжина тіла істоти становила приблизно 30 см, у нього були тулуб, руки, ноги, голова з високою лобовою часткою, ротом та очима. Пенсіонерка дала суті дитяче ім'я, – «Альошенька». «Альошенька» прожив у будинку у пенсіонерки близько місяця.
Альошеньку бачили й інші люди: невістка Тамари Просвіріної, а також деякі знайомі. Згодом Тамару Просвіріну у зв'язку із загостренням шизофренії помістили до психіатричної лікарні. Зрештою, істота загинула, причому причини загибелі остаточно не встановлені, серед них найчастіше вказуються смерть від неправильного годування та відсутності догляду або вбивство за нез'ясованих обставин. Тамара Просвіріна загинула 5 серпня 1999 року - була збита двома автомобілями на ніч. У цей час у неї збиралися взяти інтерв'ю представники японської телекомпанії, які знімали документальний фільм про цей феномен. Будинок, де жив киштимський гуманоїд:

Мумію істоти було виявлено в серпні 1996 року капітаном міліції Євгеном Мокічовим (на фото) під час розслідування ним справи про розкрадання електричного кабелю. Міліціонер, який виявив мумію, передав її своєму колегі, Володимиру Бендліну, який розпочав власне розслідування про походження та природу істоти, проте незабаром мумія «Альошеньки» зникла за дивних обставин. Наразі її місцезнаходження невідоме.

1912 рік
Гігантський океанський лайнер, "непотоплюваний" "Титанік", зіткнувся з айсбергом і затонув. При цьому загинуло понад 1300 людей.
На фото - «Титанік» вирушає у свою першу та останню подорож із Саутгемптона у 1912 році.

Розстріл царської родини

1918 рік
У ніч з 16 на 17 липня в будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі було здійснено розстріл царської родини: Миколи II, Олександри Федорівни, їхніх дочок: Ольги, Тетяни, Марії, Анастасії та сина Олексія. Подробиці події покриті таємницею. Останки п'яти членів імператорської сім'ї та їхніх слуг було знайдено лише у липні 1991 року. У липні 2007 року було знайдено останки царевича Олексія та Великої князівни Марії.

Чудовисько з Брідпорта

1946 рік
У Брідпорті (Австралія) на березі океану знайдено труп гігантської волохатої тварини. На фото, ймовірно, воно.